УКРРУС

наш Учитель

Мабуть, у кожного свій Шевченко.. Для мене він почався у ранньому дитинстві, вірші його читав уголос тато, вони органічно лягали на серце і вкарбовувались в память...
"Садок вишгнвий коло хати, хрущі над вищнями гудуть...
я вважала, що це Шевченко написав про нас. Ми тоді ще жили на хуторі, поза хатою - великий вишневий садок, хрущі я любила збивати книжкою в польоті (такий собі теніс сільської дитини) Співали, ідучи з колгоспного поля, дівчата - все співпадало... І потім було досить гірко переконатись, що ні - не про нас...А все рівно чіпляло тоді, чіпляє й тепер
Мій Шевченко... "Реве та стогне Дніпр широкий" я вперше почула у виконанні сільського хору, а потім крутила багато разів платівку на патефоні, слухаючи її у виконанні хору Верьовки...Без сліз не можу слухати й дотепер...
Мій Шевченко нині - "І мертвим, і живим..."
На все життя, на кожен період - мій Шевченко! Але щоб я не намагалась тут сказати, краще від Остапа Вишні не вдасться:
"Т.Г.Шевченко ! Досить було однієї людини, щоб врятувати цілий світ,
цілу націю."